І раптом мене стало дуже мало...
Так мало стало, що себе не помічала.
Я десь поділась, чи кудись пропала,
Буцімто, ось, – була, і – вже не стало.
Чомусь себе не бачила, не знала,
І це було, неначе я розтала;
Не дихала, не йшла, і не стояла:
Я просто зникла, сліду не зосталось.
Але ж відчула, що мене не стало.
І, довго-довго, де могла, шукала.
Знайшла, побачила, почула, і... пізнала.
І знову я сама собою стала.
Крим, бухта Капсель
28.05.2013