Як взагалі можна чомусь радіти
коли знаєш, що ти непотрібний
коли не знаєш, куди себе подіти
коли не допоможе навіть рідний?
Як можна заливатися сміхом
коли відчуваєш себе ніким
коли совість накрила гріхом
за те, що ти був таким.
Самокритика не в змозі
пожаліти себе і забути
все, що було на життєвий дорозі
але ж думки "як я міг?", "не може бути"
мучать кожну секунду, кожну мить
я заживо розп'ятий у себе під шкірою
нехай моя душа звідси вже летить
із силою, впертістю і вірою.
(01.06.2013 на випускному вечорі)