Спогади

Артём Гвоздь
-Не забувається той голос,
Що з вуст летить так дзвінко-дзвінко,
А очі пам’ятають образ,
Такий легкий, немов пір’їнка.
-Як будеш спогадами жити
І мріяти що ти назад вернешся,
Тобі майбутнє не створити,
В минулому отам і захлибнешся.