Як невимовно важко зрозуміти деяких людей,
коли вони кажуть що ти їм дорога,
а потім натикаєшся випадково на переписку,
де "дорога" зовсім інша людина,
вона - любима, а ти гівно,
важко таке пережити.
Коли ти привикла до людини,
і вже не уявляєш ні дня без двінка від неї,
а вона пише/дзвонить до зовсім інших людей,
не до тебе.
Коли ти думаєш що людина віддана тобі,
а виявляється що в неї зовсім інше життя,
життя без тебе, і ти в цьому його житті не посідаєш ніякого місця.
Коли ти кожної ночі уявляєш собі майбутнє з ним,
а він в той час бачить в снах не тебе.
Коли ти обожнюєш все все все в ньому,
а він навіть не згадує про тебе.
Коли ти надієшся що ось-ось і твої мрії збудуться,
але в один момент все розбивається на маленькі кусочки,
яких вже не склеїти.
Коли ти хочеш вже першою написати або подзвонити,
а тут ти зовсім нехотячи бачиш його переписку,
і серце стискається, ніби хтось взяв його в кулак.
Ти розумієш що все не тобі, він любить не тебе, дзвонить не тобі, сумує не за тобою, і цілує не тебе.
Всі його пісні і вірші також не для тебе.
Для тебе в його житті немає місця, не надійся.
Ти розумієш?уявляєш?відчуваєш?
Це така біль яка пронизує все тіло, і зразу стає дуже холодно.
Стає так ніби хтось рідний помер.
Хоча він є, але людина в ньому померла.
Зрозумій мене, уяви це все собі, відчуй мою біль.