В ту незабутню ніч травневу
Гойдавсь на небі срібний серп -
Він пробивався крізь дерева,
Повз гілочкИ плакучих верб.
І наглядав за нами пильно,
Як ти торкнулася плеча...
В ту ніч розтаяло повільно
Холодне серце, мов свіча.
Своїм теплом мене зігріла,
А я... а я лиш цілував
Кохану вишеньку дозрілу
На килимку зелених трав.
Вода до берега плескоче
Вже не один десяток літ...
А мОє серденько лоскоче
Та, що затьмила цілий світ.