По стежині до тебе, можливо й кривій
У калюжах виблискують зорі.
Вже минула гроза, трохи стих буревій,
І довкола все чисто-прозоро.
А повітря яке! Зупинюсь я на мить,
Щоб озоном наповнились груди.
Хай радіє душа, що так серце п"янить
Ароматом, пронизаним всюди.
А в твоєму вікні світло в кухні горить
У квадраті віконної рами.
Ти чекаєш... чекаєш, аж серце щемить...
Ти чекаєш мене вечорами.
Не хвилюйся, кохана, - на крилах лечу!
Не боюся небесного грому...
Ми відкриєм вино, ми запалим свічу -
Я ж завжди повертаюсь додому