Я бачив тебе ту, самотню і спустошену,
Коли ти майже зламана була.
Я бачив тебе ту, на свято горесті запрошену,
Коли життєвою дорогою повільно ледь ішла.
Я бачив тебе в розпачі кохання,
Коли ти гірко плакала у зорепад.
Я бачив тебе і під час прощання,
Коли в виру емоцій розбивала свій айпад.
А зараз, ти крокуєш певним кроком
На зустріч радощам, красі і повноті буття.
Залишила десяток темних років
Напризволяще. І впевнено продовжуєш життя.
Згадаючи оті сумні печалі, спитаєш: "Чом не допоміг?"
Я відповім, що всі свої педалі ми крутимо самі.
Хоча я міг.