Вони сиділи в маленькій дорожній кав`ярні.
Рум`яні з морозу, усміхнені та щасливі.
Такі закохані, такі молоді та гарні!
І щастя довкола них розливалося зливами!
Він так ніжно грів її худенькі долоні,
Плив аромат хорошої кави над ними…
А я сиділа німа, одинока в кутку на ослоні,
Ні, не заздрила! Я любувалася ними!
Дай їм, Боже! Пронести це світло над рОками,
Не розплескати, не втратити, не зламати!
Хай життя з його непростими уроками
Їх обминає…
Дай їм, Боже, довіку кохати!