Гривастий вітер дивно грає.
Чи Вам відомий іструмент?
Пісні з березою співає.
Запам`ятався цей момент.
З надією Весна чекала.
Квітучий сад...Яка краса!
Вбрання яскраве одягала,-
І мов струна дзвенить уся...
Шовкові трави постелила,-
М`якенький килим з кульбабок.
Та зникла радість,- згодом сила,-
Печаль наповнила рядок...
А Осінь віддала, що мала:
У гронах стиглий виноград,
І килими із златом ткала.
Та відчуття:"Щось не гаразд..."
І зрозуміла:"Не кохає".
Дощі тому, - туман, сльота.
А смуток серце ніжне крає.
Не зрозуміти:" Що не так?"
Зима - назустріч в морозенком.
Що їй панянки ніжні ці?!
І за сріблястим візерунком -
Тримав кришталь в своїй руці...
Пісні сумні вночі співає,
І тихо стелиться до ніг.
Його вона не помічає,
І з кожним днем все вище сніг...
Не витримав,- здійнявся в небо.
Нема надій, а щодо сну...
Віддів же більше ніж їй треба,-
Згадав: і осінь, і весну...