Просто побудь...

Андрей Петченко
Просто побудь біля мене,
затримайся хоч на хвилину.
Дозволь прихилитись до тебе,
любові відчути хоча би краплину.

В цю мить зігрій мене собою,
схилившись поруч, обійми.
Між нами те, що ставили метою,
зі мною те, куди гукали мене сни.

Прошу, залишся, не йди,
не відпускай зі своїх обіймів.
Але якщо хочеш, крокуй, мимовільно,
я твої все одно віднайду сліди...