А давай убежим за границы,
Наплевав на запреты - как птицы.
Позабыв всё, что помнится с болью,
И там будем одни мы с тобою.
Одиночество в воздухе волглом…
Только мы… И нас мир потеряет.
Пусть оставит он в ящике долгом
Тот вопрос, что для нас сберегает.
Под мелодию нежную джаза
Протанцуем всю ночь до рассвета.
Райский вечер и примесь экстаза
Привнесут нам в любовь лучик света.
Просыпаться с тобой после пати -
Разве лучшее в жизни бывает!
Завтрак наш состоит из объятий.
И пусть нас целый мир потеряет.
оригинал стихотворения Дмитро Славича:
А давай втечемО за кордони,
наплювавши на всі заборони,
на всі спогади виткані з болю,
де будемо лиш двоє з тобою.
Нам потрібна самотність і тиша,
тільки ми і хай світ почекає,
хай в шухляді питання залИшить,
що для нас він, мабуть, зберігає.
Під мелодію ніжного джазу
протанцюєм з тобою до ранку,
райський вечір і дрібка екстазу
нам кохання несе зі світанком.
Прокидатись з тобою щоранку –
чи в природі щось краще буває?
подавати любов до сніданку.
І нехай цілий світ почекає.
Папка 23 - стихотворение 96