Чому ти знов мене минаеш,
Чому ти душу мою краеш?
Хіба я винен, що так сталось,
Що наші доленьки не склались?
Що вже ти зовсім не моя
Тай не один живу і я
Що як дивлюся я на сина,
То уявляю знов дитину
Таку маленьку,чорнокосу
Біжущу по прозорих росах
Всміхаючись мені крізь сміх
Хіба б я щось зробити зміг!
Але невпинно час біжить
Минуле нащо ворошить?
Що вже було, то загуло
Навіки вітром унесло
Не бути нам з тобою разом
Вінки кохання не плести
Але у серці ти єдина,
Прости мене за все, прости.