Когда услышишь, как курлычут журавли,
Бросай дела и выйди на дорогу:
Возможно, весточку несут тебе они
Из дома, где давно не бил порога.
От тех, кого ты знал давным-давно
И не забыл за времени завесой,
Всё пролетело, как в немом кино -
Взяло за душу чувственным замесом.
Ты приглядись-ка к крыльям вожака,
Заметь его весёлую ухмылку,
Припомни детство - прошлые века! -
Где журавли кружили без умолку.
Возможно, то, что не расслышал ты,
Они тебе из детства и приносят -
Хотят, чтоб в сердце сохранил мечты,
Чтоб думы чистые не погубила осень.
Ліна Костенко - оригинал стихотворения:
Якщо почуєш що курличуть журавлі
Ти не ховайся, вийди до порогу.
Можливо вісточку вони несуть тобі
З далекого й чужого дому.
Від когось, що ти знав давним-давно,
І не забув не дивлячись на часу плину,
Бо все було як у німе кіно
Цікаво...нерозгадано...приємно.
Ти придивись на одного крило
І усмішку веселу журавлину,
Згадай дитинство, як колись було,
Там журавлі кружляли без зупину.
Можливо вісточку вони несли тоді,
Тепер надіються що скинуть,
Бо хочуть щоби в серці все жили
Думки і спогади приємні.
Папка 23 - стихотворение 89