На цыпочках крадётся память в дни -
Как солнце жаркое сияют мне они:
Там есть наш дом и нежность наших рук,
И там душа не ведала разлук.
Там стол накрыт и хор друзей поёт.
Там счастье есть, и доченька растёт.
Там сын рисует отблески зари,
Как сказочный Малыш Экзюпери.
Ліна Костенко - оригинал стихотворения:
Навшпиньки повертаюся в ті дні.
Вони, як сонце, сходять у мені.
Там є наш дім і обрій твоїх рук,
і ще душа не відає розлук.
І ще є час для друзів і гостей.
І щастя є. І донечка росте.
І син малює квіточку зорі,
як той Маленький принц Екзюпері.
Папка 23 - стихотворение 86