Вечерниий сон излюбленного лета,
И волшебство раззвёзданных ночей.
Красивой женщиной, что ласкою прогрета,
Лежит у лета осень на плече.
Их страсть созрела и полна приплодом.
Сияют звёзды Млечного Пути.
И торжествует мудрый гений рода
Всего живого от живой земли.
Пусть лето спит, а утром осень встанет -
В жемчужных нитках ранней седины,
С дородным телом в золотом кафтане,
Идёт в полях - они зерном полны.
Колосья с зёрнами мечтают об амбаре,
Стоит гурьба колюче-нежных роз,
И шелковицы падают в тумане,
И груш, и яблок по садам - разброс.
А ветер треплет белые постромки.
В посылке лета - щедрый солнцепад.
Как слитки солнца, нежатся в сторонке
Айва, лимоны, сливы, виноград.
Заснёт луч солнца в гроздьях разогретых.
Снег ляжет в нити утомлённых лоз.
И страстный сон излюбленного лета,
Перебродив в вино, пьянит всерьёз.
Лiна Костенко - оригинал стихотворения:
Вечірній сон закоханого літа
і руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою прогріта,
лежить у літа осінь на плечі.
Дозріла пристрасть до вогню і плоду.
Пашить вогнем на млосному щаблі.
І торжествує мудрий геній роду
всього живого на живій землі.
Ще літо спить, а вранці осінь встане —
в косі янтарній нитка сивини,
могутні чресла золотого стану,
іде в полях — вгинаються лани.
Близнята-зерна туляться в покоси,
біжить юрба червонощоких руж,
сплять солодко черкуси-негритоси,
біляві яблука і жовта раса груш.
Рве синій вітер білі посторонці.
А в серце літа — щедрий сонцепад.
І зливками розтопленого сонця
лежать цитрини, груші й виноград.
Загусне промінь в гронах перегрітих.
А ляже сніг на похололі дні —
жагучий сон закоханого літа
в холодну зиму бродить у вині!
Папка 23 - стихотворение 81