Яка гірка терпка печаль
у голосі,у спогадах,у буквах твоїх слів !
Я тікаю в чорну даль,
у країну світлих нездійснених снів.
Буду бачити сюжети іншого життя,
наскільки реального ще не відомо.
І хоч за минуле бере каяття,
твій погляд надто близько знайомий
для одного життя, однієї галактики.
Здається, ми разом були вже давно.
Вербер писав про тонатонавтику,
хто є режисером нашого кіно?
А чи вірити нам у карму й минуле -
справа на це у кожного своя,
та свідомість моя тебе не забула :
Ти - карма і привид мого життя.