Сплілися нерви в виноградні лози,
Туга на серці спокій мій краде,
І наче набрякає швидко мозок,
І відлик до нуля уже іде...
Але ще в грудях є вогонь незгасний,
Попереду широкий шлях - життя,
Крізь біль кричу до Бога: "Я є власник!"
А він мені у відповідь: "Дитя..."
Сплілися нерви, як в сузірря зорі:
"Пробач мені і в скруті поможи,
Твоя любов, як те велике море,
Врятуй мене, щоб міг спокійно жить..."
У відповідь почув я стукіт неба,
І грім Господень подає з небес -
Я маю Батька - я не простонеба,
В житті моєму є великий сенс!