При дорозі хрести...
Йде колона дорогою в рай.
Вже зібрались круки -
Міни стежкою полем у гай.
Не ступає солдат,
Знає - вдома чекатиме син.
І як Понтій Пилат
Прирікає на смерть командир.
Та немає вини
У наказі гіркому його,
Бо як пройде один -
Вбереже побратима свого.
І іде цей солдат,
Захищаючи землю свою.
Боже, дякуй стократ
Тим, хто вступився за Неньку мою.