Запала тиша серед буйних трав,
Завмерло навіть на деревах листя
І перший дощ на спраглу землю впав -
Сріблястих крапель порване намисто.
Грім прокотився по верхівці лісу,
Сипнуло небо грозовим дощем
І враз холодна, крижана завіса
Закутала мене своїм плащем
Я йшов вчора тобою ще коханий,
Сьогодні вже покинутий - один.
Цей дощ для трав не був такий бажаний,
Як я бажав повернення годин,
Проведених у радості с тобою,
Я вчора був такий сліпий іще,
Все те, що називали ми любов'ю,
Мов сажа, змиєтьсяя сьогоднішнім дощем...