Ось і скам'яніла,
Стерлося життя,
Стрілки зупинились...
Гарна, та не мила!
Крикнув в бік: "Затям,
Ти гніздечко звила,
Діти народились,
Хто тебе просив?".
Кинув, ніби сміття...
Може, трохи й злилась,
Де та міра сил -
Ненька треба дітям!
Дощ заповнив душу
Серце, наче в бій,
Очі ж посміхались...
Я співати мушу!
Як було самій?
В чорне ніби вбралась...
Звірем грім лякає,
Град нізащо б'є -
Вітер все розвіяв!
Шлях і по зірках є,
Йди, шукай своє:
Віру та надію!
Перевод Светланы Груздевой -
http://www.stihi.ru/2013/06/18/7692
В раз окаменела,
Стёрлась жизнь –
Часы остановились…
Не назвал он милой.
И просил запомнить:
Что гнездо не свили
Вместе – я одна:
Не просил меня он…
Бросил, словно хлам…
Может, я и злилась:
Где та мера сил?
Детям - как без мам?!
Дождь заполнил душу,
Сердце знало бой –
А глаза смеялись…
Петь должна я, слышишь?
Было как одной?!
В траур одевалась…
Гром, как зверь, пугает.
Град напрасно бьёт –
Ветер всё развеял…
Путь по звёздам есть,
Так ищи своё,
Что дано по вере...
Дощить надворі, чи в душі - покраплинно.
Єдина не я, ти ж назавжди єдиний.
Пішла б хоч під зливу з обіймів і слів,
Відчути жаданість не дав, не зумів.
Загусла синь неба, зсіріла, нависла…
Не вийду з кімнати, не встану із крісла.
Спливе сонцесходень і ніч відійде.
У очі заглянеш, спитаєш: «Ти де?»
Де я? Під дощем! В змоклій сукні кружляю,
Та я не одна, бо таких - ціла зграя
Краплин-одиначок, що свіжість несуть,
Хворіють на нас, а звертають на ртуть.
Біжиш, та не зловиш, бо я не єдина…
Чому хочеш бути зі мною? Годину
Тремтиш під дощем, і один… Може так
Себе зрозумів ти нарешті, дивак!
ОНЛАЙН-ПЕРЕВОДЧИК:
Дождит на улице, в душе ли - покапельно.
Единственная не я, ты же навсегда единственный.
Пошла бы хоть под ливень из объятий и слов,
Почувствовать желанность не дал, не сумел.
Загустела синь неба, посерела, нависла.
Не выйду из комнаты, не встану из кресла.
Всплывет сонцесходень и ночь отойдет.
В глаза заглянешь, спросишь: «Ты где?»
Где я? Под дождем! В промокшем платье кружу,
Но я не одна, потому что таких - целая стая
Капель-одиночек, что свежесть несут,
Болеют на нас, а обвиняют ртуть.
Бежишь, и не поймаешь, потому что я не единственная.
Почему хочешь быть со мной? Час
Дрожишь под дождем, и один. Может так
Себя понял ты наконец, чудак!