Я розбігалась пташкою у небо,
Я розсипалась пшеницею в полях.
Колоссям білим смарагдового неба
Квітками розлягалась по гаях.
Танок русявих повицвітавших кос,
Кружляє на оголених плечах,
І все кружляє,і ніби невсерйоз,
Тріпає їх штовхаюи в печаль.
Я босонога по тій росі біжу,
Ковтаючи легкий і вільний вітер.
Усим гаям і квітам розскажу,
Що тут живе моя душа, живе навіки.
І я впаду важким залізним камнем.
На землю, на рідну землю я впаду.
Розсиплеться волосся, враз, ріками,
І тим волоссям землю обійму.