Як народ наш живе — подивись!
Не стояти йому на колінах!
Ти ж не так мріяв жити колись,
Не твоя це вина, Україна.
Щоб здобути у битвах нам волю,
Наші пращурі клали життя.
Мати ліпшу хотіли теж долю,
Щоб було в їх дітей майбуття.
Зажурилась знедолена доля,
Бідний люд наш щоденно страждає.
Є закони й омріяна воля,
Та добробуту поки немає.