Купа беззмістовних фраз...
нараз...
Безліч беззмістовних слів...
...мало не наплів.
Натягнуто про все разом.
Купа беззмістовних фраз. Купа беззмістовних фраз.
Купа беззмістовних фраз. Купа беззмістовних фраз.
Наразі беззмістовність почуттів та дій... комлексно поєднується з усім цим гімном.
Ти стоїш і куриш, я споглядаю з посмішкою твоє обличчя...
Ти взаємно іронічно посміхаєшся і думаєш шо я хвора бо досі не завела собі нормального коханця..
Я навзаєм вважаю тебе не менш гидким адже ти не знайшов собі спокою і домашнього прихистку постійно постійно бігаючи невідомо куди і чому й навіщо.
Посміхаюсь. Знову говорю щось беззмістовне доїдаючи морозиво.
Ти намагатимешся щось вдіяти.. поцілувати пригорнути та я вміло вивернуся та втечу..
Втечу від тебе в далеку далеку даль на ім'я невідомість...
Як Аліса втікала від себе в казку... так, саме так... від себе. До великих, маленьких, незрозумілих правил занадто загадковаого їй світу від тяжких та сірих буднів та обов'язків. Яка ж вона схожа на червону шапочку, Олю-Яло, принцесу на горошині, дюймовочку та на багатьох з нас... Ховаючись під уявно великим листям пролісків та конвалій в казці що живе у наших мізках, посміхаємось, та щедро поливаємо навколишніх рожевою маячнею про навколишнє безумне життя...