Ромашка скромна, мов квітка-сонце,
До мене стиха так промовля:
- Проснись, козаче, відкрий віконце,
Глянь, в квітнику нас ціла сім'я!
Зірву ромашку і погадаю,
Любить-не любить, ота одна,
Яку так палко, вірно кохаю,-
Несе пелюстки бистра вода.
Вода змиває пелюстки мрійні...
Одна лишилась - радість таю.
Довкруж ромашки білопінні,
Цю квітку-сонце давно люблю.
Букет сформую ромашок білих,
Як сонце милій враз принесу,
Хай ніжний погляд волошок синіх
Оцінить щиру, земну красу.
14.06.2013 р.