Глибокі очі, тонкий стан,
Уста, немов троянда красна.
То вона квіткою була,
То зорею палала ясно.
Галина здібною була
І рук для праці не жаліла:
Своє життя вона сама
Тими руками і зліпила.
Тернистий шлях – коли у гору,
Тернистий шлях – коли одна,
Тепер на тім сільськім заводі
Галини кращої нема.
Але так часто і буває,
Коли угору пнешся ти,
Чужі близькими враз стають,
Щоб бути ближче до мети.
Тепер лиш заздрість поруч ходить,
Тепер лиш погляди косі,
Тепер Галина зрозуміла,
Ким весь цей час була для всіх.
Коли мети ти досягаєш
І змінюєш своє життя,
Кудись і друзі враз зникають,
Мов тонуть в течії буття.
Галина певна, так потрібно,
Бо найдорожчі поруч, тут,
Вони пройшли із нею гордо
Весь цей важкий, тернистий путь.
Глибокі очі, тонкий стан,
Уста, немов троянда красна.
То вона квіткою була,
То зорею палала ясно.
Галина здібною була
І рук для праці не жаліла:
Своє життя вона сама
Тими руками і зліпила.