Завжди в початку щось містичне,
Свідомості і підсвідомості єднання,
У пам’яті спливає вир незвичний
Чогось сприймання, несприймання.
Тут треба знати - бути чи не бути:
Запалитися, розгніватись, помріять,
На хвильку голос внутрішній почути,
Відчуть, пізнать і лиш тоді посіять.
Подія, іскра, тема, слово, назва
Лиш ті, що в стопор, здивували,
Серце крають, душу розривають,
Щоб в Час Бика у мить підняли.
Так задум звершення бере в полон
І дійсністю стає осмислене чи сон.
1.06. 2013р., Київ