Єдине, чого не прощу -- брехні. Знахабніло-гидкої.
Це отрута моя; це куля, що так стрімко летить в чоло.
Я вірю тобі. Я знаю. Я впевнена?! Отакої:
не боліло раніше, не мучило. А тепер от чомусь почало.
Не буди в мені злющу жінку, що вбивати готова за нас --
я ж за щастя, таке омріяне, спроможна, мабуть, на все!
Душа моя мчить до тебе, як авто вздовж запилених трас.
Ти чекаєш на тому боці? Якщо ні, вже ніщо не спасе...
17.06.13