Носіям мови
Чари слів гамують гамір на містку тоненькім долі…
Не турбуйте віщі руни – все відомо й так!.. Поволі
линуть звуки, сплинуть роки, минуть втілення земнії –
серцем викохане слово в нас трояндою зоріє…
Рідну мову, ту істоту дивну, чарівну, містичну
нам дає земелька-ненька – Годувальниця одвічна.
У співпраці та любові виникає рідна мова –
наша мила, солов'їна, материнська колискова.
Небайдужих та чутливих обирає споконвічно
носіями своїх барвів, суті й скарбів символічних.
Тому й чари слів гамують гамір на містку тоненькім –
мелодійна й милозвучна вишуканість мови неньки…