Так пряно пахне скошеними травами!
Така мрійлива тиша край села!
Бродила під вечірніми загравами,
Але дзвіночків синіх не знайшла...
Сполохано з-під ніг злітали коники,
Десь заливався жайвір в вишині.
Всміхалися здаля розквітлі соняхи,
І спогади прокинулись в мені...
Моє село. Моє кохання юності.
Тоді мені зізнатися не зміг...
Від слів твоїх лиш сумно усміхнулася,
І розвело нас марево доріг...
Пройшли рокИ. Знайомий, та одружений,
Пройшов ти поряд. Мабуть, не впізнав...
Я озирнулась. Поглядом напруженим
Тебе я проводжала серед трав...
Ти вів розмову. З виглядом здивованим
Ти озирнувся! Сердця стукіт стих!
І погляди схрестились, зачаровані...
Лиш дзвоники хиталися у ніг...