Виринаючи з ночі, я насправді закохуюсь в тебе
І примхливих бажань зачаровано просять думки,
Що принишкло в мені, може просто ховаюсь від себе
Та складаю слова у строкаті, гарячі рядки...
Як найти ту безмежність, яка проливається в душу,
Розбиваючи навпіл -- цілий світ та закохані знову серця
Потрапляючи в дощ, пройти тихо та змокнути -- мушу!
Попрошу я натхнення у великого Бога - Творця...
Сотні тисяч питань і хвилини розтягують простір...
Вже долинувши межі -- знов зупинка холодна, пуста...
Мить, це було життя... та картаюсь -- просто, від злості,
Розбиваючись в щент, я цілую жадані вуста.
Innes Odessa