Ми зараз байдужими стали,
Ми віру й добро згубили й сховали
В середині себе, в кишені пальто,
Ми йдемо по вулиці і нам все одно.
Нас не хвилюють інших турботи,
Ми поспішаємо і йдемо на роботу
Повз інших, таких же людей
Не зважаючи на потік інформації та новостей :
Про злочини, кризи та інші нещастя,
Але нас не стосуються чужі негаразди,
Бо добре все зараз у нас у житті
Навіщо брати на себе проблеми чужі?
Нас, в наші дні не хвилює ніщо,
Як звуть сусіда? – нам все одно!
Бо живемо у світі своєму
І звертаємо увагу на свою лиш проблему,
Наш світ – це чотири стіни,
Підлога і стеля – ось де живемо ми.
А що далі, за нами, за цими стінами?
Ми ввечері ввімкнемо телеканали:
Дізнаємось знову про злочини, кризи, нещастя
І будемо раді за наше трьохвимірне щастя!
Але те що десь когось затопило
Або за кордоном кого-небудь вбили…
Ми пам’ятати не будемо, нізащо,
Бо мі творимо, лиш своє власне щастя
І воно нам дорожче більш ніж сумління,
І вже навіть вночі маємо вміння
Спати без жахів,без снів і гарячки,
А з ранку прокинутись, як після зимової сплячки.
Все добре у нас, як завжди у житті
І знов не турбують нас проблемі чужі,
А як же сумління, людяність, віра?
Як нам приборкати «байдужого звіра»?
Можливо не страшно відкрити нам очі?
І побачити далі, ніж бачили доти
Ненадовго покинути чотири стіни,
Підлогу і стелю, зламати кордони нам всі?
Щоб допомога лилася рікою,
А вода не асоціювалась з бідою,
Допоможемо всім, хто цього потребує!
І лад тоді в нас запанує…
09.2008