Так боялче, знаєш, усе відчувати,
усім довіряти, а потім страждати.
Так боляче, знаєш, друзів втрачати,
коли ти для них так, аби не нудьгувати.
Так боляче, знаєш, усвідомлювати,
що я одна, нічия.
Вже набридло рани свої загоювати,
на жаль, тобі невідома мрія моя.
Все людство згасає так,
як топиться свічка.
Всі серця б'ються в такт,
встигають у вічність, я - нова свічка.
Всюди є такі люди,як дротики,
їх витягаєш - залишається дірка.
Всюди є такі люди, як прутики,
їх вигинаєш - ламаються з тріском.
Ми вбиваємо весь свій час,
переодягаючи собі маски.
Я забуду все-все про "нас",
аби тобі в життя додати краски...
Я вам пробачу всі образи,
де я горю - там інші тільки тліють.
Там де усмішка моя, там ваші погрози,
мене зламати вони не зуміють.