***

Я знаю, що вона десь поряд
ходить по цій землі.
Дивиться романтичні фільми,
і рахує самотні дні.

А може - читає книгу
про героїв давніх часів,
і уявля себе прекрасною дамою,
що стріла лицаря на білім коні.

Зранку п'є чай або каву,
поспішає кудись, або ж ні.
Може, завтра їй на роботу,
а може і ні - вихідний.

Може, у неї сесія?
Дипломи та курсові...
Лягає спати пізно,
бо вчить щось до ранкової зорі...

Може, ми вже проходили мимо
у метушливій юрбі.
Може, перед нею я відкрив двері,
а може, навпаки, зачинив.

Може, ми вже зустрічались -
або бачились тільки у снах.
Може, хтось із нас вже чекає
доки інший стане "Онлайн".

Я вірю, що вона десь поряд,
ходить по цій землі.
Я боюся її не побачити
у галасливій юрбі...

Боюся її не зустріти,
розминутись, забути, втекти -
її натяків не зрозуміти,
залишитись, коли треба йти...

Не подати їй вчасно руку,
коли втратить опору вона,
Не прийти їй вчасно на поміч,
коли буде вона одна...

Я знаю, що вона десь поряд,
і шукаю її у юрбі.
Я її обов'язково зустріну -
нащо ж жити тоді на землі?

    9.03.2013 р.