***

І сівши у літак , якій летітиме у  моря прірву ,
ти знай , що буду думати про тебе ,
я власне серце з тіла вирву ,
і просто відпущу його у небо .

Нехай летить , шукає волі ,
нехай тобі назустріч йде ,
і хай ось так собі поволі ,
невпинно до рук твоїх впаде .

І взявши в руки , ти згадаєш ,
і першу зустріч , й першу біль ,
і все життя моє ти пригадаєш,
та все це марно , я вже десь між хвиль.

ото ж цінуй ти те , що зараз є ,
бо завтра можу поруч і не бути .