Я вас не знаю. Жодного із вас,
Тих, що сьогодні посміхаються крізь сльози.
Та на душі дощами плачуть грози,
Коли дивлюсь на ваш прощальний вальс.
На ребра давить. Як нестача кисню
Нестача тих, що вчились пліч-о-пліч.
Ті дві хвилини - мов душевний параліч,
Й навряд мине, як закінчиться пісня...
А ви танцюйте! У шаленім темпі,
Кружляйте, мов життя - веселий бал!
Й Нехай завжди з благоговінням стежить зал
За кожним порухом життєвого контемпу!