День последний в году уходящем,
День прощания, выпавший нам.
Я его ощущаю летящим -
Моё сердце - к далёким снегам.
Мы стояли, прощаясь, молчали,
Нам без слов всё понятно с тобой.
Пожимал мои руки в прощанье,
А твой взгляд повстречался с другой.
Разминулись дороги снегами,
Закрутила нас жизни метель.
Я с другим нашла счастье, став мамой.
Ты с другой свою делишь постель.
Новый Год вновь стучит в наши двери.
Ты вино по бокалам налей.
Я - последняя капля в фужере,
Хоть её до конца ты допей.
Оригинал стихотворения Лины Костенко:
День останній у старому році,
День, коли розпрощалися ми.
Та чомусь повернутися хоче
Моє серце в далекі сніги.
Ми стояли в німому мовчанні,
Кожен з нас все без слів розумів.
Ти тримав мої руки в останнє.
Погляд твій уже іншу зустрів.
Розійшлися дороги снігами,
Закрутила життя заметіль.
З другим стала щаслива я мама,
Ти із іншою ділиш свій біль.
Новий Рік знову стукає в двері.
Що ж,шампанське по вінця налий.
Я - остання краплина в фужері,
Хоч її до кінця ти допий!
Папка 23 - стихотворение 73