Все так банально, передбачувано.
Живемо по сценарію,який читала вже не раз,
всіх людей давно видресирувано,
стільки брехливих поступків і фраз.
Мої почуття тобою ж загублені,
мої вірші тобі давно не зрозумілі.
Мої признання до болю пригноблені,
для тебе почуття всі одноразові.
Не знаєш ти, як можна гаряче любити,
як серце їй відкрити, вона допоможе.
Як можна зранку її ніжно будити,
і бачити обличчя її лагідне і свіже.
Вона буде так віддано чекати і кохати,
та полюбить її ти не зумієш, знаю.
Тобі, звичайно, вигідніше їх збрехати,
аніж любити так трепетно, не знаючи краю.
Тільки дощ рятує, похмура погода,
набридло все так, що просто вмираю.
Всім від мене одна лиш вигода,
так просто і легко, навіки згасаю.
Це почуття гірке і може вбити,
та ви не бійтеся кохати.
Життя - пусте, якщо нікого не любити,
та його незвично важко відвернути.