Красавчик-ветерок меня коснулся,
Не обняла его я, растерялась,
И не поверила – какая жалость,
Волнению мальчишеского пульса.
Теперь ищи-свищи повесу в поле,
Осталась только лужа с голубями…
Но я беззвучно шевелю губами:
Спасибо, что унёс осколки боли!
И буду, лёжа на умытых травах,
Считать в июньском небе крошки-тучки,
Себя не дам я жалости замучить,
Прочь из души, ненастье и отрава!
Пью тишину иссохшими губами...
Плещусь в июньской неге... с голубями…
*
Який вродливий вітерець торкнувся -
Як жаль, що враз його не обійняла?
Напевно, віри в мить оту не йняла,
Що він до мене лагідно горнувся?
А бач - тепер шукай, гульвісу, в полі! -
Лиш голуби лишилися в калюжі...
Та утікач мій настрій не спаплюжив -
Забрав з собою відчаї та болі...
Негайно навзнак в вимиту травичку -
Лічитиму хмарки в червневім небі -
Не дам снувати жалості ганебній,
Геть із душі і машкара, і мжичка!
Ковтаю тишу спраглими губами...
В червневім просторі...купаюсь з голубами...
http://www.stihi.ru/2013/06/30/6734