НАТАЛИЯ ПРИРОДНАЯ. Я ВБРОД ПЕРЕБРЕДУ ПОТОКИ НЕУДАЧ
Я вброд перебреду потоки неудач,
Сквозь заросли тревог пройду неспешным шагом,
Ты, облачко мечты, не плачь по мне, не плачь,
Споткнулась на бегу, но хватит мне отваги
Подняться и опять пойти к своей весне,
Усталость одолев, потери не считая,
Надежда, что жива, нужна не только мне –
Она на радость всем фиалкой расцветает.
Весна моих надежд, проснувшись, запоет,
Звоночки зазвенят, цветы вспорхнут на волю,
Река моих забот меня не предает,
А с нею так легко избавиться от боли.
А где река забот, там солнце в синеве,
Там жизни есть ростки и музыка без фальши,
Пусть жизненный ручей течет в полынь-траве,
Но горечи хлебнув, нам нужно жить и дальше.
Я вбрiд перебреду рiку моiх невдач... http://www.stihi.ru/2012/10/23/2782
Наталия Природная
Я вбрід перебреду ріку моїх невдач,
Крізь зарості тривог пройду неспішним кроком,
Хмаринко мрій моїх, за мною ти не плач,
Спіткнувшись на бігу, я впала ненароком.
Я знову підведусь, здолавши втому й біль,
Крізь бурі і шторми-вперед до сонця й світла!
Зустріну на шляху весну моїх надій,
Вона на радість всім фіалкою розквітла.
І задзвенять в садках дзвіночки весняні,
І захмеліє світ від запаху конвалій,
Ріка моїх турбот не зраджує мені,
Притишивши свій біг, тече неспішно далі.
А де ріка турбот, там паростки живі
До сонечка й тепла весною тягнуть віти,
Тече ріка життя в гіркій полин-траві,
Хльобнувши гіркоти, потрібно далі жити.