Вічна пам*ять моїй мамі Марії, яка померла 45 років тому
Доля, відьма зла, так ропорядилась,
Що з життя ти поспіхом пішла-
Лиш сорок літ життя тобі судилось.
Погляд, усмішка, голос –пішли в небуття;
З дитячої пам*яті спливає лиш ім.*я –Марія;
Хочу побачить тебе , хоча б здалека-
Та нездійсненна та щемлива мрія…
Люди говорять, ти щедра була-
Роздавала тепло на цім світі,
Весела , красива, як маки, цвіла,
Життя дарувала двом дітям.
Мамо, мамо, ти повік молода-
Бачу я тебе в снах та на фото в альбомі,
Усміхаєшся з них ти всі роки мені,
Лиш на згадку лишила вишиванки свої-
На них маки не в*януть червоні…
02,07.13