я книгу напишу, в якій повернешся до мене ти
зайдеш в кімнату, знімеш верхній одяг,
постануть з попілу все спалені мости,
поїде в іншу сторону твій потяг.
ти знову приготуєш нам обід,
а за вікном травнева прохолода,
ми в щасті проживем багато літ,
любов,тому що, не виходить з моди.
Вівальді-дащ загра грозу весняну,
ти будеш пити чай на підвіконні,
я міцно обійму тебе, кохана,
і поцілую пальчики, долоні.
ти засмієшся і почернвонієш -
соромишся, кои цілують руки,
та знаю я, від чого ти радієш -
в моїх обіймах слухать грому звуки.
я книгу напишу й паставлю крапку,
останню крапку! все як має бути.
я закурю і зрозумію раптом,
що й в книзу я не зміг тебе вернути...