Блог у 2178-му роцi

Михайло Комаров
Сьогодні прокинувся о восьмій ранку... Мій телефон почистив мені зуби, умив. Думаю завтра встати з ліжка. Так, це звучить дивно, але батьки змушують мене кожну другу п’ятницю місяця повторювати цю процедуру. Кажуть, корисно. Не знаю. Може так і є. В будь-якому разі там нудно. Все сіре і жодної живої душі. Бабуся розповідала, що в її часи там росли такі зелені штуки, здається, «дерева»… І на вулицях птахи літали, ще й співали.. Хоча я не розумію, як вони могли тоді співати, якщо розмовляти їх навчили лише в 2099-му. Як взагалі люди раніше жили?.. В них же тоді не було інтернету в голові. Хоча бабуся каже, що тільки він і був у головах молоді, але ж це стало можливим тільки в 2132-му… Дивно. Але бабуся краще знає. Їй вже 194 роки.
Ну добре, ще колись надумаю.