Дивлюсь крiзь вiкно...темнота,
i сердцю не має спокою,
у душi як завжи пустота,
чому, я живу не тобою.
Чому не рахую зiрок,
крокуючи зоряним небом,
чому я не чую плiток,
про те, як жити нам треба.
Чому я люблю темному,
i наодницні сумую?
В життi я щасливий чому?
Чому я без тебе мандрую?
Я бачу прогалини днiв,
я бачу, що iншi не бачать.
Чому не живу,так як жив?
Скажи, менi, що це все значить?
Чому у вiкнi темнота,
i сердце не має спокою?
Чому у душi пустота,
чому, я живу не тобою?