Твій хлопчик з загорілими плечима
Сама ж казала "він наче бог"
Ти їла його жадібно очима,
Ловила його кожен крок.
А що зосталося? Його футболка й запах тютюну,
його ламкий голос, що й досі чується.
А тебе, покинуту й сумну,
його життя вже більше не стосується.
І він не завжди пригадує як тебе звати,
ледь пам'ятає, про те, що ти десь є,
Що буде далі, не варто і питати,
В тебе своє життя, в нього - своє.
Він стріляв впритул своїм сталевим нравом,
і без тебе з легкістю заснув,
Твій хлопчик, що по собі залишив шрами,
Твій хлопчик, що твоїм й не був.