***

Ронника
Колись злетів у небо той хлопчина,
Що крилами себе нагородив.
Яка була на те причина,
Щоб сонцем він їх спопелив?

Кохав донестяму, до пекла
До тихих докорів собі
Любов не вижила, померла
Забравши від таїн ключі.

Він міг летіти та не стало сили
Навіщо крила? він спитав,
Якщо для неї я давно не милий,
Навіщо крила за спиною мав?

Полишив батька з болем наодинці
Без крил на гребні впав Ікар,
Лиш тільки батькові присниться
Покинуте крило посеред хмар.