Сьогодні мої рими помітно гірші.
Кусають пальці до крові, щоб не писати
Про те, як всередині не вистачає тиші.
Про те, як не вийти на сходинку вище,
Ніж зараз. А зараз я падаю вниз.
Встаю на ноги і щоб не падати знову,
Тікаю туди, де немає на карті дороги.
Проте на завтра вже буде маршрут.
А зараз приймаю щоденну отруту,
Від бруду на вулиці міста мого,
І вашого серця уламків,
Що в”їлись мені у кістки.
Відбудуйте усі мости,
Бо завтра може не прийти.