Із глибин самого серця
Тиха пісня сумно ллється,
І гойдаючись на хвилях самоти,
Лиш злегенька доторкнеться
До струни чийогось серця -
Та й полине мандрувати у світи.
Там співати вона буде
Про дива світів, де люди
Мають вроду неземної красоти,
Мають чисті, мов озерця,
Кришталеві душу й серце,
І джерела невичерпні доброти.
Хто почує спів той ніжний,
Чи хто праведний, чи грішний
Зупиніться на хвилинку, хоч на мить.
Й помоліться за те серце,
Із глибин якого ллється
Пісня...що співаючи болить.
22.03.2011р.