Зіронько вечірняя, солов'єм не клич.
Місяць посміхається — журно хлипа ніч.
Бо ж не вийду в зелен сад до схід сонця я.
У чеканні задрімала на віконці я.
Десь поїхав мій миленький погулять на Січ.
Тепер рученьки ламаю: плачу день і ніч.
По тобі журитися буду до пори,
Поки не покажеться кінь із-за гори.
Не зовіть, подруженьки, ви у гай гулять.
Мене пісні й танку запал вже не звеселять.
Квіти у віночку в'януть без води,
Так й моє серденько в'яне, в'яне від журби.