Пишаюсь містом древнім і святим,
Що ще Лаврентій у літописі своєму
Закарбував, як Ярославичі-князі
У році 1066-му пішли на Мену.
Минали в буднях роки і віки…
Торгівля процвітала тут зерном і медом.
Зазнала Мена й гноблення часи,
Та визволителів зростав тут осередок.
17 століття. Мена – сотенне містечко.
Панує волі дух, луна від церкви дзвін.
Де віра є, там щастя недалечко,
Добробут там і лад між поколінь.
Століття 19. Чотири Божі храми
До неба підняли свої хрести.
Відчули спокій отоді меняни,
У мирне русло увійшли життєві береги.
В історії була, на жаль, велика чорна пляма,
Закрились Божої обителі врата.
І сіялись без віри зло, омана,
Бо люди не боялися гріха.
Сьогодні в Мені знов церкви відкрили брами,
Помалу виростає і міцніє віри дух.
В надії спокою душі ми ідемо до храму
У сповіді й причасті – наш в прийдешнє рух.