Люблю

               
Фіалку голубу, що пробудилась нишком,
Бузку розкішну китицю в саду,
Кульбаби ніжну сонячну усмішку
Й нарцисів гордий цвіт люблю.

Люблю, як соком наливається зело,
Як томиться достигле жито,
Із жовторотиками повне ластівок гніздо…
Що кращим є, коли буяє літо?!

Ось з-під бриля поглянув боровик,
Антонівка запахла пречудово,
Барвистий лист музично шелестить.
Люблю ключі, що плинуть в небі знову.

Сніжинок несмілива круговерть
Непоспіхом, все ж сили набирає,
Мороз кує, щипає спересердь –
Люблю зиму, що тішиться, гуляє.

Та сонце глянуло тепліше з висоти
Заплакав сніг і жалібно, й невміло.
Люблю я перші подихи весни,
Коли фіалка з’явиться несміло.